helsinki? alaska!

Die Rückkehr des TACO-Huhns ...

 

ALASKA 2025:

 

HELSINKI 2018:

HIGH QUALITY EXPERTS (5): HENRY KEEN (UK/UA)

Henry Keen präsentiert täglich das Youtube-Magazin NEWS PULSE für UATV in englischer Sprache.

 

FREEДОМ (formerly UATV) is a Russian-language television news channel with focus on the Russo-Ukrainian War. It is transmitted live on its website, via satellite, and through cable television operators. It has content in English on YouTube. Prior to its temporary closure in January 2020, the channel also broadcast in English, Ukrainian, Crimean Tatar and Arabic.

HIGH QUALITY EXPERTS (4): JASON JAY SMART (USA/UA)

Jason Jay Smart, is a political adviser who has lived and worked in Ukraine, Moldova, Kyrgyzstan, Kazakhstan, Russia, and Latin America. In 2010, he was banned for life by the Kremlin for supporting Russia’s democratic opposition. He is widely followed on YouTube and X (formerly Twitter), where he publishes analyses on post-Soviet politics and global security. His official website is www.JasonJaySmart.com, with additional content at YouTube.com/@JasonJaySmart. He is also working as an author for the KYIV POST, an Ukrainian news outlet in English language.

 

 

HIgh Quality EXPERTS (3): NICO LANGE (DE)

Nico Lange (* 1975 in Berlin) ist ein deutscher Politikberater, Politikwissenschaftler und Publizist. Er war von 2012 bis 2017 in Leitungspositionen für die Konrad-Adenauer-Stiftung (KAS), anschließend in der saarländischen Staatskanzlei und in der Zentrale der CDU tätig. Er war bis 2022 Leiter des Leitungsstabs im Bundesministerium der Verteidigung. Er arbeitet seit Juli 2022 als Senior Fellow für die Zeitenwende-Initiative bei der Münchner Sicherheitskonferenz.[1][2]

high quality experts (2): gustav gressel (AT)

Gustav Gressel (* 1979 in Salzburg) ist ein österreichischer Politikwissenschaftler.

 

Gustav Gressel absolvierte die Offiziersausbildung an der Theresianischen Militärakademie in Wiener Neustadt. Von 2003 bis 2006 war er wissenschaftlicher Mitarbeiter des Beauftragten für Strategische Studien im Büro für Sicherheitspolitik des Bundesministeriums für Landesverteidigung und Sport in Wien und von 2006 bis 2014 Referent für Internationale Sicherheitspolitik und Strategie im selben Büro. Gressel studierte Politikwissenschaft an der Universität Salzburg und schloss 2014 sein Doktorat in Strategischen Studien an der Miklós-Zrínyi-Universität für Nationale Verteidigung in Budapest ab. Seit November 2014 ist er Experte für Osteuropa, Sicherheitspolitik und Militärstrategien beim European Council on Foreign Relations in Berlin. Seit 2025 arbeitet er wieder für die österreichische Landesverteidigungsakademie. Gressel ist des Öfteren als Militärexperte für einige Medien wie die deutsche Tageszeitung Die Welt sowie den gleichnamigen Fernsehsender Welt tätig und kommentiert etwa den Russisch-Ukrainischen Krieg. Auch in anderen Medien wie ZDF, N-tv oder NDR tritt er als Experte auf. Seit August 2022 nimmt er zusammen mit Osteuropahistorikern zweiwöchentlich den Podcast Ostausschuss auf, der sich mit Osteuropa und dem Ukrainekrieg beschäftigt.

HIgh QUALITY experts (1): carlo masala (DE)

Sie suchen SERIÖSE Experten zum Thema Ukraine-Russland? Faktenbasiert und wissenschaftlich ausgebildet?

Hier sind sie ( in den nächsten Wochen werden sie hier näher vorgestellt):

 

 

Carlo MASALA (DE), GUSTAV GRESSEL (AT), Claudia MAJOR (DE), Timothy SNYDER (USA),

Ben HODGES (USA), Andreas UMLAND (DE), Nico LANGE (DE), Mark GALEOTTI (UK),

Serhiy PLOKHII (UA), Pavlo KAZARIN (UA), Dmitry GLUKHKOVSKY (RF),

Anna Veronika WENDLAND (DE), Franziska DAVIES (DE) ...

KHERSON revisited

Caolan Robertson (IRL) berichtet zum zweiten Mal aus Kherson (UA), wo die Russen mit Drohnen ukrainische Zivilisten jagen. Die Orks nennen das "Safari". Das ist heutzutage also die russländische Kultur ... 

ПОЛЮВАННЯ В ХЕРСОНІ: Каолан Робертсон (Ірландія) вдруге звітує з Херсона (Україна), де росіяни полюють на українських цивільних за допомогою дронів. Орки називають це «сафарі». Ось така вона нині — російська культура ... 

 

Ich selbst war vor 2022 mehrmals in Kherson, Stadt der Wassermelonen, Hafen am mächtigen Nationalstrom Dnipro, regionaler Metropolenzwilling gemeinsam mit dem benachbarten Mykolaiv, Tor zu den Kurorten am Schwarzen Meer: Skadovsk, Lazurne, Zalisniy Port.

Я сам до 2022 року неодноразово бував у Херсоні — місті кавунів, порту на могутній національній річці Дніпро, регіональному мегаполісі-близнюку разом із сусіднім Миколаєвом, воротах до курортів Чорного моря: Скадовська, Лазурного, Залізного Порту.

zelenskiy.präsident.ua

Hier die längst fällige Qualitäts-Doku über Volodymyr Zelenskiy in 2 Teilen

Ось давно очікувана якісна документалка про Володимира Зеленського

ostern mit grüssen aus iwano-frankiwsk

Великдень із вітаннями з Івано-Франківська

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

Finissage in der Galerie Soldo in Wien: Der Palmsonntag stand hier ganz im Zeichen des ukrainischen Osterfestes: Kunsthandwerk, Osterdevotionalien, Osterkuchen und viel echte Volksmusik live! Multi-Instrumentalist Bohdan Shutka und seine musikalischen Begleiterinnen zauberten ein berührendes Potpourri aus alten ukrainischen Waisen aufs Parkett.  Einer der atmosphärischen Höhepunkte: die Instrumental-Version der ukrainischen Nationalhymne, die letztlich doch summend bis singend vom gesamten Publikum begleitet wurde! Und: es war so voll, dass auch der Gehsteig vor der Galerie einbezogen werden musste, zum Beispiel zum Tanzen.

 

Als Intro las Friedrich Zindler aus seinem Werk Ukrainian Spirit eine wahre Story aus dem südukrainischen Mykolajiw ...

 

PS: die Ausstellung Kunst, Kultur und Widerstand wird übrigens (trotz Finissage am 13.4. 😉) bis 20.4. verlängert.

Великдень із вітаннями з Івано-Франківська

Фінісаж у галереї Soldo у Відні: Вербна неділя тут повністю пройшла під знаком українського Великодня — народні ремесла, великодні атрибути, паски та багато справжньої народної музики наживо! Мультиінструменталіст Богдан Шутка разом із музикантками створили зворушливу мозаїку з давніх українських сирітських пісень. Один із найатмосферніших моментів — інструментальна версія українського гімну, яку врешті-решт почав мугикати, а потім і співати весь зал! А ще — людей було так багато, що довелося задіяти навіть тротуар перед галереєю, наприклад, для танців.

 

У вступному слові Фрідріх Ціндлер прочитав справжню історію з південноукраїнського Миколаєва зі свого твору Ukrainian Spirit...

 

P.S. Виставку Мистецтво, культура і спротив, до речі, продовжено (попри фінісаж 13.04 😉) до 20 квітня.

schönstes aus der ukraine: mitten in wien

Найпрекрасніше з України — в самому серці Відня

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

10. April 2025

Zuerst ein Geständnis: Ja, ich habe die gestrige Vernissage in der Galerie Soldo im 4. Bezirk in Wien versäumt. FB war nicht penetrant genug oder meine Aufmerksamkeit gerade zu lahm. Anyway! Liebe Leute: Wollt ihr ganz ganz viel unfassbare Schönheit an einem Ort verdichtet sehen? Wollt ihr mit eigenen Augen sehen, was das ukrainische Kunsthandwerk an kraftvollsten Farben und unglaublich feinen Textilornamenten zu bieten hat? Oder möchtet ihr einfach auf die schnelle Labung für eure Seele genießen, indem ihr einen Raum betretet und - ich wette! - in Sekunden bezaubert seid von der umwerfend PUREN ukrainischen Atmosphäre dort?

 

Ist die Antwort auf auch nur eine dieser Fragen ja, dann tut sofort folgendes: wandert zur Adresse Mittersteig 1, öffnet sachte die Tür zur Galerie des alteingesessenen Platzhirschen Mario Soldo - und staunt! Der geniale Textilhistoriker Bohdan Shutka aus Iwano-Frankiwsk hat die Galerie in ein ukrainisches Nirvana verwandelt. Schauen Sie sich das an! Bald, denn die Ausstellung UKRAINE, MON AMOUR - KUNST, KULTUR, WIDERSTAND läuft nur noch wenige Tage.

 

(1) Facebook

 

Найпрекрасніше з України — в самому серці Відня

10 квітня 2025 року

Спочатку зізнання: так, я пропустив учорашнє відкриття виставки у галереї Soldo у 4-му районі Відня. Facebook не був достатньо настирливим, або ж моя увага була надто млявою. Як би там не було!

Дорогі люди! Хочете побачити сконцентровану неймовірну красу в одному місці? Хочете на власні очі побачити, які потужні кольори та неймовірно витончені текстильні орнаменти може запропонувати українське народне мистецтво? Або, можливо, просто хочете швидко підживити свою душу — зайшовши до приміщення й — б’юся об заклад! — за лічені секунди бути зачарованими вражаючою, ЧИСТОЮ українською атмосферою?

 

Якщо хоча б на одне з цих питань ви відповідаєте «так», негайно зробіть ось що: прямуйте за адресою Mittersteig 1, обережно відкрийте двері галереї старожила Маріо Солдо — і дивуйтеся! Геніальний історик текстилю Богдан Шутка з Івано-Франківська перетворив галерею на українське нірвану. Обов’язково подивіться! Швидко, бо виставка UKRAINE, MON AMOUR — МИСТЕЦТВО, КУЛЬТУРА, СПРОТИВ триватиме ще лише кілька днів.

 

(1) Facebook

kupiansk: where the gooD people are

2. April 2025

 

Caolan Robertson (IRL) berichtet aus Kupiansk (UA Nordost).

Калон Робертсон (Ірландія) повідомляє з Куп’янська (північний схід України).

RADIO SILENCE

 

02. März 2025:

An Stelle meiner eigenen Worte im Blog lasse ich hier die Herren Mark Reicher (DE) und Anders Puck Nielsen (DK) zum aktuellen Geschehen sprechen. Spoiler: Es tut gut, diesen Herren zuzuhören ...

02 березня 2025:

Замість моїх власних слів у блозі, я надаю слово панам Марку Райхеру (Німеччина) та Андерсу Паку Нільсену (Данія) щодо поточних подій. Спойлер: приємно слухати цих панів ...

Und hier, für Hartgesottene und besonders Interessierte - die geschichtsträchtige Pressekonferenz Zelensky :: Trump in voller Läge:

І ось, для стійких та особливо зацікавлених - пресконференція Зеленський :: Трамп у повному обсязі:

was ich der ukraine wünsche (2)

ЧОГО Я БАЖАЮ УКРАЇНІ (2)

Fortsetzung des "Gesprächs im Traum" vom 13. Oktober 2024

Продовження "Розмова уві сні" від 13.10.2024

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

 16. Februar 2025

 

Dieser Dialog hat nachts stattgefunden, im Traum sprach ich mit der Ukraine und sie mit mir. So wie erstmals am 13. Oktober letzten Jahres. Wenn Sie den ersten Teil lesen möchten, dann tun Sie das HIER.

 

FZ: Nun, liebe Ukraine. Auch im Schock?

UA: Welchen Schock meinst du? 

FZ: Nun, Stichwort Münchner Sicherheitskonferenz, Schlafwandler EU, Psychopathen jenseits des Atlantiks, Todeskult der Moskowiten.

UA: Schock können wir uns nicht leisten. Das könnt vielleicht ihr. So wie ihr 2024 von der westlichen "Kriegsmüdigkeit" gesprochen habt. Ihr seid nicht müde, ihr seid einfach sehr  verwöhnt. Eingenickt auf dem Polster der 30-jährigen Friedensdividende.

FZ: Einverstanden. Und jetzt?

UA: Na was wohl? Wir machen weiter, was denn sonst?

 

FZ: Ich verstehe, du bist genervt von diesen Nabelschau-Diskussionen im Westen.

UA: Ach, genervt, Auch das ist keine Kategorie für uns. Wir haben keine Zeit dafür, genervt zu sein, keine Zeit, schockiert zu sein, keine Zeit, müde zu sein. Keine Zeit!

FZ: Was sollen wir also tun, wir verfetteten Westler?

UA: Versetzt euch in unsere Lage, nur mit einem Bein, das reicht. Dann werdet ihr einen Impuls verspüren, eine Art Alarm,

der Diskussionen beendet oder wenigstens stark beschleunigt, einen Alarm, der Einigkeit erzeugt, Klarheit, Entschlossenheit und: Taten. Haltet euch an das, was die Handvoll Weisen bei euch in Westen sagen: Timothy Snyder, Nico Lange, Sönke Neitzel, Gustav Gressel, Anders Puck Nielsen.

 

FZ: Ich habe verstanden. 

 

ЧОГО Я БАЖАЮ УКРАЇНІ (2)

 

16 лютого 2025 року

 

Цей діалог відбувся вночі, уві сні я говорив з Україною, і вона зі мною. Так само, як і вперше 13 жовтня минулого року. Якщо ви хочете прочитати першу частину, зробіть це ТУТ.

 

ФЗ: Ну що, дорога Україно. Ти ще в шоці?

УА: Який шок ти маєш на увазі?

ФЗ: Ну, ключове слово — Мюнхенська безпекова конференція, сплячий ЄС, психопати за океаном, культ смерті москвичів...

УА: Шок ми собі не можемо дозволити. Це, можливо, ви можете. Як ви говорили в 2024 році про "втомленість від війни" на Заході. Ви не втомлені, ви просто надто розпещені. Заснули на 30-річному мирному дивіденді.

ФЗ: Згоден. А що тепер?

 

УА: Ну що, звісно ж, ми продовжуємо, що ж іще?

ФЗ: Розумію, ти роздратована цими самозосередженими дискусіями на Заході...

УА: О, роздратована? Це навіть не категорія для нас. У нас немає часу на роздратування, немає часу на шок, немає часу на втому. Немає часу!

ФЗ: Що нам робити, нам, перерозкішним західникам?

УА: Поставте себе на наше місце, хоча б з одним ногою, цього достатньо. Тоді ви відчуєте імпульс, якусь тривогу, що завершить або хоча б сильно прискорить ці обговорення, тривогу, яка створить єдність, ясність, рішучість і: дії. Тримайтеся за те, що каже ваша маленька група мудрих людей на Заході: Тімоті Снайдер, Ніко Ланге, Сьонке Ніцель, Густав Гресель, Андрес Пак Нільсен...

 

ФЗ: Зрозумів.

vilnius: immer noch in blau-gelb

Der alte Westen zaudert und bibbert. Vilnius aber bleibt der große Supporter der Ukraine.

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

6. Februar 2025

 

Das Hotel Artis liegt direkt neben dem Palais, in dem die NATO ihre litauische Filiale hat. Riesige, instagramable Lettern vor dem Gebäude verkünden klar und deutlich: MES NATO (Wir sind NATO). Dasselbe Thema findet sich auf einer Feuermauer im Zentrum von Vilnius wieder: ein weitläufiges Graffito zeit eine blauen NATO-Regenschirm, unter dessen Schutz sich die dankbaren Litauer tummeln. Undenkbar in deutschen oder österreichischen Städten ... Bereits 2023 war ich beeindruckt von der Präsenz blaugelber Fahnen, von mutigen Parolen zur Unterstützung der Ukraine gegen den auch in Litauen sattsam bekannten moskowitischen Aggressor.

 

2023 und heute liest man auf allen städtischen Bussen: We love Ukraine! Damals wie heute hängt eine Mega-Transparent am höchsten Businessgebäude der Stadt am Nordufer der Neris.

Kilometerweit sichtbare Riesenlettern verkünden: Putin, The Hague waits for you ! (Putin, der internationale Strafgerichtshof wartet auf dich). Das ist eine Ansage! Die Awareness der Litauer ist ungebrochen, ihr Support Richtung Ukraine auch. Es tut gut, durch die Stadt zu promenieren und auf vielen vielen Häusern, Läden, privaten Fenstern, Autos diese blaugelben Solidaritätsbekundungen zu lesen. Ein Info-Stand einer ukrainisch-litauischen NGO verkauft wunderschöne Devotionalien (Armbänder, Feuerzeuge, Wimpel, Anstecker, Kunsthandwerk) zu Gunsten der ukrainischen Verteidiger.

 

Litauen weiß Bescheid und es quatscht nicht, es agiert!

Вільнюс: все ще в синьо-жовтому

Старий Захід вагається і тремтить. Вільнюс залишається великим підтримувачем України.

6 лютого 2025 року

 

Готель Artis розташований прямо поруч із палацом, в якому НАТО має своє литовське представництво. Великі, інстаграмні літери перед будівлею чітко і ясно оголошують: MES NATO (Ми — НАТО). Та сама тема відображена на вогняній стіні в центрі Вільнюса: величезний графіті зображує блакитний парасоль від НАТО, під яким тісняться вдячні литовці. Немислимо в містах Німеччини або Австрії... Ще в 2023 році я був вражений присутністю блакитно-жовтих прапорів та сміливими гаслами на підтримку України проти відомого і в Литві московитського агресора. У 2023 році, як і зараз, на всіх міських автобусах можна побачити напис: We love Ukraine! Тоді, як і сьогодні, на найвищій бізнес-будівлі міста на північному березі Неріс висить величезний банер.

Видимі за кілька кілометрів великі літери оголошують: Putin, The Hague waits for you! (Путін, міжнародний кримінальний суд чекає на тебе). Це повідомлення! Усвідомлення литовців непохитне, їхня підтримка України також. Приємно гуляти містом і на багатьох будинках, магазинах, приватних вікнах, автомобілях читати ці блакитно-жовті заяви солідарності. Інформаційний стенд українсько-литовської НУО продає чудові сувеніри (браслети, запальнички, прапорці, значки, вироби народного мистецтва) на підтримку українських захисників.

 

Литва в курсі і не балакує, вона діє!

hier küsst nemunas seine neris

KAUNAS (Litauen): Der ewige Zweite, die unterirdische Bratschistin und die Abwesenheit der Nordlichter

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

 

4. Februar 2025

 

Eine Hauptstadt hat leicht lachen: hier sind die Oberhäupter, das Geld und der internationale Flughafen. Die Hauptstadt ist vielleicht nicht in aller europäischen Munde, aber doch kann sie darauf rechnen, dass Schüler, die den PISA-Test in Geografie bestanden haben, ihren Namen kennen, nun ja: schon mal gehört haben? Welch Dasein aber fristet die Zweitgereihte, jene Stadt, die so gerne die Nummer eins, die Kapitale, das Aushängeschild für EU, NATO und Touristenströme wäre? Wo sie doch vor hundert Jahren tatsächlich als Lückenbüßer einspringen durfte, musste.

 

Wovon wir sprechen? Vom ewigen wie ungleichen Duell zwischen den litauischen Festungen Vilnius und Kaunas. Fürwahr, Vilnius ist das Aushängeschild, Kaunas der ewige Zweite. Vilnius blickt über den Zaun nach Belarus und schießt seine Armbrust-Pfeile über das gesamte Land bis ans Baltische Meer, bis zur Kurischen Nehrung … Kaunas schmollt seit fast hundert Jahren in seinem oberlitauischen Leo, den mürrischen Blick auf die Schienen der Eisenbahn gerichtet, die im Osten das moskowitische Raubgut Königsberg (Kaliningrad) durchbricht. Einmal am Tag scheppert der russische Schnellzug aus der ex-sowjetischen Exklave quer durch ganz Litauen, wo der Zug nicht halten darf und so rasch wie möglich nach Belarus hinauskomplimentiert wird. Ja, natürlich kann Kaunas seinen Blick auch gen Süden, ins polnische Suwalki schweifen lassen. Aber das hilft gegen auch nicht gegen die Anfälle ohnmächtigen Grimms gegenüber der Prinzipalin Vilnius.

 

Eine einzige Sache gibt es, wo Kaunas gerade dabei ist, Vilnius nachhaltig auszubremsen: Die Rail Baltica, das Megaprojekt einer Bahn-Schnellverbindung (Normalspur, übrigens!) zwischen dem estnischen Tallinn im Norden, Riga im Zentrum und … Kaunas und Warschau im Südwesten. Richtig: Kaunas, nicht Vilnius scheint das Rennen um den großen Bahnhof, die brandneue, supermoderne Drehscheibe in Litauen zu machen. Die Leute in Vilnius haben wohl die sture Wühlarbeit der Bahnlobbyisten aus Kaunas in Tallinn, Riga und Brüssel (zahlt kräftig mit!) unterschätzt. Die RAIL BALTICA-Trasse lautet also Tallinn-Riga-Kaunas-Warschau-(Berlin). Nun, ein Erfolg des Aukštaitija-Clans in Kaunas, aber sonst?

Die zweite Geige bleibt insgesamt und für die weitere Zukunft dennoch Kaunas. Und da erste Geigen bei nerdigen Scouts ohnehin nicht die beliebtesten sind, begab ich mich also im Jänner eben dorthin, nach Kaunas und nicht nach Vilnius. Ich erhoffte mir einen echten Männer-Winter, so wie schon 2023 in Narva, Estland und 2024 in Latgale, Lettland. Minus zwanzig Grad, Massen von Schnee, Eis und der Kick ungestreuter Wege. Ja, Schnecken! (bzw. für unsere nordwestlichen Nachbarn: Pustekuchen! Für die Schwyzer: Denkste!).

 

Als ich meine Siebensachen am Bahnhof von Kaunas aus dem ermatteten Zug bugsierte, wurde ich von schwülstigen acht Grad plus empfangen! ACHT Grad, im Jänner, im Baltikum! Da wird die im Trolley darbende lange Unterhose zum perversen Hohn, die dicke Haube zum Wegwerfutensil, die ähnlich gearteten Socken zum abgeschmackten Witz. In den Anorak wollte ich am liebsten sofort riesige Abwärme-Schlitze schneiden, aber: wer mit Handgepäck only fliegt, der weiß: Messer? No Sir! Also schwitze ich mich in den Trollinger-Bus, den 18er, vollgestopft mit ebenso schwitzenden Einheimischen aller Sorten. Wir dampfen mit bleichen spätherbstlich säuerlichen Gesichtern Richtung Altstadt, nach Westen, wo mein Hotel Daugirdas bereits vor Monaten die Heizung NICHT eingeschaltet hat – und das ist gut so.

Schnitt.

 

Jeden Tag mindestens zwei Mal trottete ich vom katzenbuckelgepflasterten (der Alptraum aller Geh- und Sehbinderten!) Rathausplatz im Herzen der Altstadt zur Vilniaus Gatve und ins „neue“ Zentrum, wo sich die 2 Kilometer lange Promeniermeile befindet. In der Mitte dieser Strecke gab es eine Unterführung, die bloß zwei schlichte Attraktionen zu bieten hatte: den lethargisch-anämischen Blumenverkäufer Aivaras (ohne dazugehörigen Laden) und seine vis-a-vis Kollegin, Niruscha, die ältliche Geigerin, dunkelgrünes Tuch über ihre verblühte Blondheit drapiert. Während Aivaras schweigend hinter seinen sieben blumengefüllten Vasen stand, ließ Niruscha ihr wohl längst nicht mehr neues Instrument sprechen: Melodien, die man kennt, westliche, östliche, allesamt am Herzen rührend – und somit den Griff zur Börse erleichternd. Im offenen Geigenkoffer eine halbe Handvoll Münzen. Bei jeder Begegnung warf ich etwas monetären Ballast ab, lächelte Niruschka an, was sie mit einer elegant-damenhaften kleinen Verbeugung und einem geflöteten ATSCHIU (Danke) quittierte.

Schnitt.

 

Der nördliche Stadthügel kam mir prüfenswert vor. Das Funikuler Nord (die alte Standseilbahn aus 1930) hing bewusst- und führerlos in ihrem Kabuff. Kein Mensch. Kein Betrieb. Also per pedes hinan, 150 Stufen, an deren obersten Ende ein bizarres Betonensemble belustigt auf mich herabblickte: eine altlitauische Skulptur in der Art eines riesigen Scherenschnitts, Titel: König und Königin. Eine Schar pubertanter Schüler in Uniform stürmen an mir vorüber, anonyme Bauten aus sieben Jahrzehnten säumen meinen Weg.

 

Ich bin gerade im Begriffe, vor Langeweile im Gehen einzunicken, als eine wahrlich riesenhafte weiße Kirche mir den Weg versperrt. Die martialische, wenngleich jugendliche (gebaut 1940) katholische Auferstehungskirche. Mag ja sein, mich interessiert aber vor allem, ob man den Turm besteigen kann. Man kann. Ich fädle mich fünfzig Meter in die Höhe, eine düstere Wendeltreppe hinauf, da. Eine Tür, quietsch! Und mit einem Male stehe ich inmitten tosender See. Matrose an Bord eines mittelalterlichen Kreuzfahrtschiffs, hinter mir ragt der Hauptmast gen Firmament, an seiner Spitze – na? – ein Kreuz. Vor mir Taue, leere hölzerne Chin-Fässer, ein Matrose, äh, Ministrant, wie bitte – schrubbt das Deck mit Salzwasser. Unfassbar, unser Kreuzer durchpflügt die Fluten, achtern brüllt Käptn Ahab sich die Seele aus dem Leib, der Maat prügelt einen faulen Matrosen mit einer Reitpeitsche … OMG!

 

Ja, das kann passieren. Galoppierende Fantasierschübe, rezidivierende Filmattacken, Imagination des Unmöglichen, im Gehirne toben kleine und größere Kabelbrände … Ich hätte wohl den Flugsimulator am Gireno-Aeroport (am Tag zuvor, ja, in Kaunas) nicht so übertrieben lange benutzen sollen …. Das hab ich jetzt davon. Mensch, wie übel mir ist! Der seekranke Scout auf der katholischen Hochterasse, hoch und noch höher über Kaunas. Seekrank im Binnenland. Ihr werdet euch noch wundern, so knurrte der Marktschreier zu Henitschesk schon 2018, auf meiner letzten Donbass-Reise … Seekrank in Kaunas, das Baltische Meer gute 300 Kilometer entfernt …

 

Nemunas und Neris. Die beiden Wasseradern Litauens. Beide entspringen sie in Belarus, überschreiten die Grenze ohne jedes Visum und ohne jede Perlustrierung durch schikanöse Grenzer. Der mächtige Nemunas nähert sich von Süden, wirft der Stadt Alytus einen strengen Blick zu und wendet sich dann gen Westen, teilt Kaunas in zwei Hälften und lässt am Rande der Altstadt sodann die eher schüchterne, zart strömende Neris an sich heran.

 

Im dichten Nebel des spätabendlichen Kaunas marschiere ich solange den Nemunas entlang nach Westen, bis jäh einer meiner winterbeschuhten Füße im Matsch und einer tatsächlich schon im Wasser der Neris steht … Ich halte inne. Und vermeine Nemunas sachte die schüchterne Neris an seine mächtige Schulter nehmen zu – hören.

 

Де Нямунас цілує свою Няріс

КАУНАС (Литва): вічний другий, підземна альтистка та відсутність північного сяйва

4 лютого 2025 року

 

Столиця легко сміється: тут голови держав, гроші та міжнародний аеропорт. Столиця, можливо, не на вустах у всіх європейців, але все ж може розраховувати на те, що учні, які здали тест PISA з географії, знають її назву, ну що ж: хоча б чули?
А яке життя веде друге місто, те місто, яке так прагне бути номером один, столицею, вивіскою для ЄС, НАТО та туристичних потоків? Адже саме сто років тому воно дійсно змогло, мало змогу, виступити як тимчасовий замінник.


Про що ми говоримо? Про вічне та нерівне дуель між литовськими фортецями Вільнюсом та Каунасом. Справді, Вільнюс є вивіскою, а Каунас — вічним другим. Вільнюс дивиться через паркан на Білорусь і випускає свої арбалетні стріли через всю країну до Балтійського моря, до Куршської коси… Каунас вже майже сто років бурчить у своєму південно-литовському Лео, похмуро дивлячись на колії залізниці, яка на сході проривається через московитську здобич Кенігсберг (Калінінград). Раз на день дзенькає російський швидкісний поїзд з колишньої радянської ексклави через всю Литву, де поїзд не має права зупинятися і якнайшвидше вирушає до Білорусі. Так, звісно, Каунас може також поглянути на південь, в польський Сувалки. Але це не допомагає в боротьбі з відчуттям безпомічної образи перед старшою сестрою Вільнюсом.


Єдине, де Каунас зараз потужно намагається обігнати Вільнюс: проект Rail Baltica, мегапроект швидкісного залізничного сполучення (до речі, стандартної колії!) між естонським Таллінном на півночі, Ригою в центрі та… Каунасом і Варшавою на південному заході. Так, правильно: Каунас, а не Вільнюс, здається, виграє гонку за великий вокзал, новітній, суперсучасний транспортний хаб Литви. Люди у Вільнюсі, мабуть, недооцінили настирливу роботу залізничних лобістів з Каунаса в Талліні, Ризі та Брюсселі (допомагають фінансами!). Таким чином, траса Rail Baltica має вигляд Таллінн-Рига-Каунас-Варшава-(Берлін). Ну, це успіх клану Аукштайтія в Каунасі, але що далі?


Все ж таки Каунас, хоч і поступово прогресує, залишається на другому плані в цілому і для подальшого майбутнього. І хоча перші скрипки серед зацікавлених у різних молодіжних групах не надто популярні, я вирішив поїхати в січні саме в Каунас, а не у Вільнюс. Я сподівався на справжню чоловічу зиму, як це було в 2023 році в Нарві, Естонія, і в 2024 році в Латгалії, Латвія. Мінус двадцять градусів, купи снігу, лід і нескошені дороги. Так, слимаків! (А для наших північно-західних сусідів: пусте! Для швейцарців: не так!).


Коли я забрав свої речі з виснаженого поїзда на вокзалі Каунаса, мене зустріло задушливе вісім градусів тепла! ВІСІМ градусів у січні, в Балтійському регіоні! Тут довга термобілизна в тролі стає жорстоким сарказмом, тепла шапка стає непотрібною, а товсті шкарпетки — просто дурницею. У куртці я б із задоволенням вирізав би отвори для виходу тепла, але хто літає лише з ручною поклажею, той знає: ніж? Ні, сер! Тому я потім пітнів у тролейбусі, заповненому тим же пітними місцевими жителями. Ми парилися з блідими обличчями в бік старого міста, на захід, де моє готель "Daugirdas" вже місяцями не включало опалення — і це добре.
Перемикання.


Щодня мінімум два рази я прогулювався від ринкової площі в серці старого міста до вулиці Вільняуса та «нового» центру, де розташована 2-кілометрова прогулянкова алея. В середині цієї ділянки була підземка, яка мала лише дві скромні атракції: ліниво-анемічного продавця квітів Айвараса (без магазину) і його колегу, старшу скрипальку Нірушу, темно-зелене покривало на її згаслому волоссі. Поки Айварас мовчки стояв за сімома вазами з квітами, Нірушка давала говорити своєму давно не новому інструменту: мелодії, які всі знають, західні, східні, всі хвилюють серце — і тому легше підштовхують до відкриття гаманця. У відкритому футлярі для скрипки — пів handful монет. Кожного разу я кидав трошки монетного баласту, посміхався Нірушці, що вона відповідала елегантним поклоном і шепочучи «ATSCHIU» (Дякую).
Перемикання.


Північний пагорб міста видався цікавим для огляду. Фуникулер на півночі (старий ліфт 1930 року) стояв покинутий, без керівника, у своєму відсіку. Ніхто не був. Я вирішив піднятися пішки, 150 сходів, на верхньому кінці яких мене зустріла дивна бетонна композиція, що весело дивилася на мене: старолітовська скульптура в стилі величезного вирізу з паперу, під назвою: «Король та королева». Шумна група підлітків в уніформах мчала повз мене, а на моєму шляху стояли анонімні будівлі семи десятиліть. Я був майже заснув перед нудьгою, коли мені на дорозі перешкодила величезна біла церква. Це була грандіозна, хоч і юна (побудована в 1940 році), католицька церква Воскресіння. Можливо, мене цікавило б більше, чи можна піднятися на вежу. І так, можна. Я піднявся на 50 метрів, піднявся по темній спіралі сходів, дійшов до дверей, скрип! І раптом опинився серед гучного озера. Матрос на борту середньовічного круїзного корабля, позаду — головний мачт, що тягнеться до неба, а на його верхівці — як ви думаєте? — хрест. Переді мною — канати, порожні дерев'яні китайські бочки, матрос, ні, міністрант, що миє палубу солоною водою. Неймовірно, наш крейсер пробиває хвилі, ззаду реве капітан Ахаб, вивертаючи душу, боцман б'є ледачого матроса вербовим батогом… OMG!


Так, це може трапитися. Моя фантазія на швидкості, пережиті кінонапади, уява про неможливе, у моєму мозку киплять маленькі й великі електричні загоряння... Я, напевно, не повинен був так довго користуватися авіасимулятором на аеропорту Гірено (на день раніше, так, в Каунасі)... Ось це і наслідки. Люди, як мені погано! Морська хвороба на католицькій терасі, високо і ще вище над Каунасом. Морська хвороба в середині країни. Це ви ще побачите, сказав торговець на ринку в Генічеську ще у 2018 році, під час моєї останньої подорожі в Донбас... Морська хвороба в Каунасі, Балтійське море аж за 300 км...

 

 

Немуніс і Неріс. Дві водяні артерії Литви.
Обидві вони беруть свій початок у Білорусі, перетинають кордон без жодної візи та без жодних перешкод від прикордонників, які створюють труднощі. Могутній Немуніс наближається з півдня, кидає суворий погляд на місто Альтус і потім звертає на схід, розділяючи Каунас на дві частини, а потім на околиці Старого міста дає шлях більш сором'язливій, ніжно течії Неріс.
У густому тумані пізнього вечора в Каунасі я йду вздовж Немуніса на захід, поки раптом одна з моїх зимових черевиків не потрапляє в багно, а інша вже в самому воді Неріс… Я зупиняюсь. І здається, що Немуніс м'яко бере сором'язливу Неріс за могутнє плече – слухаю. 

der berg kommt zum propheten

VIPs haben Post bekommen: das Buch Ukrainian Spirit!

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

23. Jänner 2025

 

Folgende Personen haben in den letzten Wochen Post bekommen von blokpost.net:

  • Othmar Kars, MEP
  • Helmut Brandstätter, MEP
  • Anton Hofreiter, MDB
  • Alexander Van der Bellen, Bundespräsident
  • Witalij Klitschko, Bürgermeister Kyjiw
  • Werner Kogler, Grüner Klub
  • Claudia Höbarth, ÖVP Akademie
  • Lukas Sustala, NEOS Lab
  • Meri Disoski, Grüner Klub
  • Sebastian Schublach, Renner Institut

 

Das eilige Paket beinhaltet ein Exemplar der 2. Auflage des Buchs UKRAINIAN SPIRIT und einen Begleitbrief mit interessanten Vorschlägen für spannende West-Ost DEALS. Wer bewegt sich als erster? Wer antwortet als erster? Wir sind gespannt. Die Winteroffensive per Post wird fortgesetzt - bis zum "Sieg"!

гора приходить до пророка

VIP-персони Австрії, Німеччини та Брюсселя отримали пошту: книгу Ukrainian Spirit!

23 січня 2025 року

 

Наступні люди отримали листи від blokpost.net за останні кілька тижнів:

  • Отмар Карс, депутат Європарламенту
  • Гелмут Брандстреттер, євродепутат
  • Антон Хофрайтер, MDB
  • Александр Ван дер Беллен, Федеральний президент
  • Вітай Кличко, мер Києва
  • Вернер Коглер, Green Club
  • Клаудія Хьобарт, Академія ÖVP
  • Лукас Сустала, NEOS Lab
  • Мері Дісоскі, Green Club
  • Себастьян Шублах, Інститут Реннера

У терміновий пакет входить примірник 2-го видання книги Ukrainian Spirit (УКРАЇНСЬКИЙ ДУХ) і супровідний лист із цікавими пропозиціями щодо захоплюючих угод Захід-Схід. Хто переїде першим? Хто перший відповість? Ми схвильовані. Зимовий наступ поштою триватиме – до «перемоги»!

es gibt kein bier in lublin

в любліні немає пива

Versuch und Irrtum im Osten Polens

Спроба і помилка на сході Польщі

07. Jänner 2025

 

Ein imposantes Gelände mit ebensolchen Gebäuden. Ein Brauerei-Rauchfang wie aus dem Bilderbuch. Herrliche Winterdekoration mit sarmatisch und skythisch anmutenden Lampions und Illuminierungen. Ein beeindruckend gut erhaltener Saurier von Bierwagen. Lichtspiele im ostpolnischen Nebel zu Lublin. Die Stadt, die viel Bemerkenswertes zu bieten hat: eine atemberaubende mittelalterliche Altstadt, grandiose Restaurants (polnisch, italienisch, armenisch ...), blau-gelb beleuchtete Kirchtürme und interstellar tütende Krankenwagen in der Vorstadt. Das von mächtigen Kolonaden beschützte Rathaus, das winzige Tourist Office, der zu Pferde schwadronierende Feldmarschall Pilsudski und; das Denkmal zu Ehren der polnisch-litauischen Union vor 500 Jahren. Alles wie gemalt, ein Traum. Wäre da nicht eine kleine Delle, eine Unschärfe, ein Haar in der Suppe der ansonsten vor Anmut strotzenden Postkartenidylle. Wovon ich spreche? Von einer Lappalie. Von einer peripheren Trübung meiner ostaffinen Linse. Das Bier! 

 

Lublin nennt eine große Brauerei sein eigen: PERLA BROWARY LUBELSKIE. Na gut, genau genommen PERŁA, um den polnischen Eigenheiten gerecht zu werden. Drei Testungen gab es. Zugegeben jedes Mal in recht annehmbarem innenarchitektonischem Rahmen. Restaurant 1, Bar, Restaurant 2: Wunderschöne Deko, wunderschöne Menschen (inkl. der Servierkraft), sogar wunderschöne Gläser. Allein: Sie servierten mir JEDES Mal etwas, das den Namen BIER nicht verdient. Eher handelte es sich um ein nichtssagendes Crossover aus Limo, Sprudel und Radler. Sogar ein Perla Pilsner wollten sie mir allen Ernstes als "echtes Pilsner" unterjubeln. Ich sagte es bereits: Sprudel, Limo, Gesöff, Gschloder ...

Lublin, was soll das? Polen, was machst du? Lerne von den Tschechen, bring doch das bisschen Demut auf, schließe für 3 Jahre alle polnischen Brauereien, geh in die Lehre bei den Weltmeistern in den hervorragenden Braustätten von Breclav, Praha, Moravsky Zizkov! Hugh.

 

 

 

в любліні немає пива

Перекладено за допомогою ChatGPT

 

07 січня 2025 року

 

Вражаюча місцевість із не менш вражаючими будівлями. Димар пивоварні, наче з книжкової ілюстрації. Чудові зимові прикраси з ліхтариками та ілюмінаціями, що нагадують сарматський і скіфський стиль. Вражаюче добре збережений динозавр серед пивних возів. Світлові ефекти у східнопольському тумані під Любліном. Місто, яке має чим здивувати: захоплюючий середньовічний старий центр, чудові ресторани (польські, італійські, вірменські...), освітлені в синьо-жовтих тонах церковні вежі та міжзоряно сигналячі швидкі у передмісті. Ратуша, захищена могутніми колонадами, крихітний туристичний офіс, маршал Пілсудський верхи на коні, що ніби готується до атаки, і пам’ятник на честь польсько-литовської унії 500 років тому. Усе виглядає як на картинці, справжня мрія. Якби не одна маленька деталь, певна розмитість, ложка дьогтю в цій ідилії, що аж сяє грацією. Про що я? Про дрібничку. Про периферійну пляму в моєму східному захопленні. Про пиво!

 

Люблін може похвалитися великою пивоварнею: PERLA BROWARY LUBELSKIE. Ну добре, якщо бути точним, PERŁA, щоб відповідати польським особливостям. Три дегустації. І мушу зізнатися, кожного разу це було в досить пристойних інтер’єрах. Ресторан 1, бар, ресторан 2: чудовий декор, чудові люди (включно з офіціантами), навіть чудові келихи. Але: кожного разу мені подавали щось, що не заслуговує називатися пивом. Це радше було невиразне щось між лимонадом, газованою водою та радлером. Навіть Perla Pilsner вони серйозно намагалися видати за "справжнє пільзнерське пиво". Я вже казав: газована вода, лимонад, суміш, розчарування…

 

Люблін, що це таке? Польща, що ти робиш? Вчіться у чехів, наберіться трохи смирення, закрийте всі польські пивоварні на три роки, йдіть на навчання до чемпіонів світу у чудові пивоварні Бржецлава, Праги, Моравського Жижкова! Говорив.

achtung falle!  Увага, пастка!

Worum es den Russen in der Ukraine wirklich geht.

Про що насправді йдеться росіянам в Україні

13. Dezember 2024

 

Worum geht es in diesem elenden Krieg wirklich?

Anders Puck Nielsen, Militäranalytiker aus Dänemark und Meister seines Fachs, gibt uns Westlern eine Warnung.

 

 

Про що насправді йдеться в цій жахливій війні?

Андерс Пук Нільсен, військовий аналітик із Данії та майстер своєї справи, дає нам, західним людям, важливе застереження.

 

ein guter stratege?

Wort der Woche: SYRIEN.

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

9. Dezember 2024

 

2017, es war ausgerechnet in Pokrowsk, da sagte mir ein ukrainischer Miliz-Hauptmann, während seines kurzen Urlaubs nahe der Donbass-Front: ob er ein guter Stratege ist? Nein. Er ist vielleicht ein guter Taktiker, aber ein schlechter Stratege … Nachzulesen ist diese Unterhaltung im Buch Ukrainian Spirit, Kapitel 14: Techno in Kriegskarenz - Seite 201.

 

Schwamm drüber. Irgendetwas sagt mir, dass da ein Kartenhaus zusammenzufallen beginnt. Vielleicht sagen wir in einem Jahr: Syrien war der Flügelschlag des Schmetterlings, der das moskowitische Kartenhaus, den russischen Angriffskrieg gegen die Ukraine zum Zusammenbrechen brachte. Der Taifun wurde durch den Schmetterling ausgelöst, durch den syrischen Schmetterling …

 

Wer ist aber Jake Broe? Jake ist ein amerikanischer Youtuber, der seit Beginn des full-size Angriffs der Russen auf die Ukraine das Geschehen zwischen den ehemals als Brüdervölker (naja, naja ...) bezeichneten Ländern UA und RUS beleuchtet. Engagiert, gut recherchiert, aktivistisch und im Jahr 2024 besonders erfolgreich mit seinen Fundraiser-Aktionen zu Gunsten der ukrainischen Armee. Zu seinem 40. Geburtstag sammelte er eine Million Dollar, aktuell zum traurigen 1000-Tage-Krieg Jubiläum wieder mehr als eine Million Dollar, mit der seine Partner bei den estnischen NAFO-Freaks Geländewagen, MedEvacs und Drohnen beschaffen und an die Front in den Donbass, nach Cherson und Kursk liefern.

 

In DIESEM Video spricht Jake Broe über die resistente Propagandalüge der NATO-Erweiterung, zu Lasten der „russischen Sicherheitsinteressen“. Ja, ich habe schon mehr gelacht. Leider ist dieses Narrativ nicht wegzukriegen. Aber Jake tritt ihm entschlossen und in ultimativer, mit Beweisen durch Quellen belegter Nachhaltigkeit entgegen. Es stimmt, Jake Broe wird wohl niemals eine ukrainische oder russische Ortsbezeichnung richtig aussprechen, ja 😊Aber seine Haltung ist korrekt, sein Zugang seriös, sein Aktivismus ungebrochen.

 

Er hat die Berechtigung, auch von meiner/unserer Seite her, sein rituelles SLAVA UKRAINY am Ende jedes Videoblogs amerikanisch auszusprechen. Wir wissen, wie er es meint. Keep going, Jake! You are our man! 

 

 

  

хороший стратег?

Джейк Бро аналізує параноїдально-агресивний наратив московитського царя, пана П.

 

Перекладено за допомогою ChatGPT

 

9 грудня 2024 року

 

У 2017 році, саме в Покровську, український офіцер міліції, капітан, сказав мені під час своєї короткої відпустки неподалік від фронту на Донбасі: чи є він хорошим стратегом? Ні. Можливо, він хороший тактик, але поганий стратег... Цю розмову можна знайти в книзі Ukrainian Spirit, розділ 14: Техно у військовій відпустці — сторінка 201.

 

Ну, забули. Щось мені підказує, що картковий будинок починає руйнуватися. Можливо, через рік ми скажемо: Сирія була тим помахом крила метелика, який зруйнував московитський картковий будинок — російську агресію проти України. Тайфун був спровокований метеликом, сирійським метеликом...

 

Хто ж такий Джейк Бро? Джейк — американський ютубер, який з початку повномасштабного нападу росіян на Україну висвітлює події між двома країнами, які колись називалися «братніми народами» (ну-ну...). Він відзначається активністю, якісними дослідженнями, активізмом і в 2024 році особливо успішний у своїх кампаніях зі збору коштів на користь Збройних Сил України. До свого 40-річчя він зібрав мільйон доларів, а зараз, до сумної річниці 1000 днів війни, знову більше мільйона доларів. Його партнери серед естонських активістів NAFO використовують ці кошти для придбання позашляховиків, медичних евакуаційних автомобілів і дронів, які постачаються на фронт у Донбас, Херсон і Курськ.

 

У цьому відео Джейк Бро розповідає про стійку пропагандистську брехню щодо розширення НАТО «за рахунок російських інтересів безпеки». Так, я сміявся більше. На жаль, це наратив, який неможливо позбутися. Але Джейк рішуче протистоїть йому, з переконливими доказами, підкріпленими джерелами. Так, Джейк Бро, ймовірно, ніколи не вимовить правильно українську чи російську назву міста, 😊 але його позиція правильна, його підхід серйозний, а активізм — незламний.

 

Він має повне право, з нашого боку також, ритуально виголошувати Слава Україні! наприкінці кожного свого відеоблогу американським акцентом. Ми знаємо, що він має на увазі. Продовжуй, Джейк! Ти наш чоловік!

 

 

das essen.fm - what?

Die kulinarische Offensive der Ukraine in Wien ist längst im Laufen. Wo? Hier!

Кулінарний наступ України у Відні вже давно розпочався. Де? Ось тут!

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

 

 

Ein riesenhaftes Spital, benannt nach einem gewissen Rudolph. Es senkt seinen müden Blick auf die zu seinen Füßen verlaufende Straße, benannt nach einem gewissen Graf Ritter zu Juch. Eine Bushaltestelle der städtischen Linie 77A macht sich wichtig und stellt sich schützend vor das dem Krankenhaus gegenüber liegende Eckhaus. An der rechten Flanke dieses Eckhauses: die zu Staub zerfallenen Reste eines sommerlichen Schanigartens, ein herber Anblick, jetzt am Ende des Novembers.

 

Zwei Passanten ist dieses imperialistische Gerangel schnuppe. Sie marschieren entschlossenen Schrittes und mit herrisch gegen den kalten Wind ausgreifenden Schritten auf die Eingangstür am Bug des Eckhauses zu. Erklimmen die Brücke, respektive die  Stufen zum Eingange des Eckhauses. Einer, der mit dem grauen Schlapphute, reißt grimmig die Tür auf und ermöglicht so die Enterung des Objekts. Hinter den beiden fällt die Tür mit leicht morbidem Gequietsche zu.

 

Schnitt.

 

Drinnen, in der wattebauschenen Wärme des eckhausenen Eingeweides, da huschen Menschen durcheinander. Kommende (wie unsere zwei Protagonisten von vorhin), Gehende (sie lassen ihre offensichtliche Zufriedenheit so richtig raushängen) - und hier am Werk Tätige, sowie eine Handvoll nicht zuordenbarer Komparsen, die das Innere des schneckenhäusernen Eckhauses bevölkern: fläzend, flachsend und filibusternd. Man spricht Deutsch, aber ohne Bestemm. Man bringt volle Gläser, Tassen und Flaschen, man abserviert leere Teller und bekleckerte Papierservietten. Von der Wand feixt ein Kosakenpaar in einschlägiger Tracht.

 

Eine schieferhölzerne Tafel zeigt unlesbare Zeichen, daneben ein kindliches Geklecksel in blau und gelb, irgendein Motiv, das nach Heimat riecht. Auf der Theke klotzt ein klobiges neongrünes M.  Dahinter, so weit, so orthodox: Flaschen in grün, braun und silbrig, keine davon leer. Ach, ein Plattenspieler mit dunkelroter Vinylscheibe am Teller. Und ein hochkant gelegtes Fotopolster mit dem grinsenden Ex-Oberkombattanten Saluschnij.

 

Schnitt.

 

Eine sehr junge, schüchterne Dame huscht in Zeitlupe vorbei, sie trägt mit subtilem Zittern ein randvolles Halbliterglas quer durch den Raum. Nein, sie kleckert nicht. Unsere Protagonisten? Haben in der rechten Ecke zwischen Windfang und Eingang sich platziert. Ein bisschen scheinen sie zu fremdeln und sie verbergen ihr jeweiliges Antlitz hinter weißen Kartons, tun so, als läsen sie darauf etwas ... Zwei Männer, vielleicht Vater und Sohn, halten auf die Siebenpersoneninsel links der Tür zu. Licht auf Halbmast. Eine kinderkleine Torte mit einsam brennender Kerze darauf tragen sie zu den sieben Zelebranten.

 

Aber: keiner singt, keiner summt ein "Häppy börrsdy tuu juuuu ...". Stumm wird die Torte der Jubilarin überreicht, der zweite im Bunde zückt die Champagnerflasche, ein leises Plopp entsichert das Gebinde und lässt flüssige Gratulation in entgegen gereckte Flöten fließen. Stilles Glück. Es verdichten sich allmählich die Indizien, dass es sich beim Inneren des Eckhauses um eine Räumlichkeit mit gastronomischer Bestimmung handelt. Fürwahr! Denn jetzt wird das Licht wieder heller gedimmt, die Musik gibt sich als ukrainische zu erkenne, das Gekritzel auf der Tafel ebenso wie der Inhalt der kartönenen - SPEISEKARTE. Jetzt haben wirs amtlich. Und da nimmt soeben die gesamte Kulinarmannschaft Aufstellung: Großvater, Vater, die kochende Gattin, die Uzvar balancierende Tochter und ein Onkel ungewissen Ursprungs.

 

Sie alle durchkämmen milden, aber aufmerksamen Blickes die Gaststube. Und bewegen sich dann wie auf ein geheimes Kommando hin an verschieden Tische, besiedelt mit Adoranten der ukrainische Hausmannsküche, der berghüttenähnlichen Atmosphäre, des osteuropäischen Wohnzimmers, der Ukraine höchstselbst. Man scheint sich hier über so ziemlich alles einig zu sein, ohne dies plump äußern zu müssen. Alles läuft hier über VIBES. Allenthalben breitet sich ein Duft aus, der die Gäste träumen lässt: von Kiewski Kotlett, von Wareniky mit Nuss, Fisch nach Huzulenart und nach first class Borschtsch. Und man belässt es nicht beim Träumen! Da sei die Ehre der Wirtsleute vor und die der gesamten Zunft, vielleicht sogar des ganzen Herkunftslandes!

 

Mahlzeit, pardon: Smatschnoho! Und Prost, aka: Budmo!

 

 

 

DAS ESSEN.FM - "Перепрошую, що?"

 

Кулінарний наступ України у Відні вже давно триває. Де? Тут!

Перекладено за допомогою ChatGPT

 

Величезна лікарня, названа на честь якогось Рудольфа. Вона опускає свій втомлений погляд на вулицю, що стелиться біля її підніжжя, названу на честь якогось графа Ріттера цу Юха. Автобусна зупинка міського маршруту 77A важливо влаштувалася перед кутовим будинком, що навпроти лікарні. На правому боці цього будинку видніються залишки літнього кафе, що розсипається на порох — сумне видовище наприкінці листопада.

 

Двом перехожим байдуже до цієї імперіалістичної боротьби. Вони рішучими кроками, протистоячи холодному вітру, прямують до вхідних дверей на носі кутового будинку. Піднімаються мостом, тобто сходами до входу. Один із них, той у сірому капелюсі, сердито розчиняє двері, дозволяючи їм увійти до будинку. За їхніми спинами двері зачиняються зі злегка хворобливим скрипом.

Сцена змінюється.

 

Усередині, у теплі, що нагадує вату, всередині кутового будинку, люди рухаються туди-сюди. Ті, що заходять (як і наші двоє героїв), ті, що виходять (вони не приховують очевидного задоволення), працівники закладу, а також кілька невизначених персонажів, які населяють внутрішній простір будинку: сидять, жартують і ведуть безцільні розмови. Говорять німецькою, але без надмірної різкості. Приносять повні склянки, чашки й пляшки, прибирають порожні тарілки й забруднені паперові серветки. На стіні посміхається пара козаків у характерному вбранні.

 

На похилій дерев’яній дошці видніються нерозбірливі символи, поруч — дитячий малюнок у синьо-жовтих тонах, якийсь мотив, що пахне домом. На барній стійці стоїть масивна неонова літера М зеленого кольору. За нею — усе як належить: пляшки зеленого, коричневого й сріблястого кольорів, жодна не порожня. А ще — програвач із темно-червоною платівкою на диску. І подушковий портрет із усміхненим обличчям колишнього головнокомандувача Залужного.

Сцена змінюється.

 

Дуже молода, сором’язлива дівчина повільно проходить через кімнату, несучи, трохи тремтячи, наповнений до країв півлітровий бокал. Ні, вона не розливає. А наші герої? Влаштувалися в правому куті між тамбуром і входом. Трохи соромляться й ховають свої обличчя за білими картонками, роблячи вигляд, що щось читають ...

 

Двоє чоловіків, можливо, батько й син, прямують до столу на сім осіб ліворуч від дверей. Світло приглушене. Невеликий торт із самотньою свічкою несуть до столу семи святкуючих. Але ніхто не співає, не наспівує "Happy Birthday to You". Мовчки торт передають іменинниці, другий чоловік відкорковує пляшку шампанського, легкий "поп" звільняє її, і в келихи ллється ігристе вітання. Тиха радість.

Поступово стає очевидним, що внутрішній простір будинку — це місце, призначене для ресторанного обслуговування. Саме так! Бо тепер світло знову яскравішає, музика виявляється українською, а напис на дошці та вміст картонних обкладинок підтверджують: це — МЕНЮ. Тепер усе офіційно. І ось уся кулінарна команда вишикувалася: дід, батько, господиня-кухарка, дочка з узваром і якийсь загадковий дядько.

 

Усі вони лагідно, але уважно розглядають гостей і рухаються до різних столів, зайнятих прихильниками української домашньої кухні, гірської атмосфери, східноєвропейського затишку, самої України. Здається, тут усі про все мовчазно згодні. Усе ґрунтується на відчуттях. Звідусіль поширюється аромат, який змушує гостей мріяти: про котлету по-київськи, вареники з горіхами, рибу по-гуцульськи та про борщ преміум-класу. І не лише мріяти! За це дбають і господарі, і вся їхня гільдія, а може, й ціла країна.

 

Mahlzeit, даруйте, смачного! І будьмо!

USCHHOROD sagt danke. wir auch.

УШГОРОД каже спасибі. Ми також.

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

Die „Ukrainian Spirit“ Spenden sind in Uschhorod angekommen! 

Video aus Uschhorod (UA) mit Gruß und Dank der Caritas-Direktoren für die Spenden, die bei der Ukrainian Spirit-Lesung am 18.10.2024 in Amstetten

gesammelt wurden.

 

Пожертви "Ukrainian Spirit" прибули в Ужгород!
 Відео з Ужгорода (UA) з привітаннями та подякою директорів Карітас за пожертви, зібрані під час читання Ukrainian Spirit 18.10.2024 в Амштеттені.

ukrainian spirit in amstetten

ukrainian spirit в Амштеттені

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

19. Oktober 2024

 

Es war ja hoch an der Zeit, auch Amstetten endlich mit dem Ukrainian Spirit zu beglücken.  Am 18. Oktober war es nun soweit. Blokpost.net und Friedrich Zindler stellten das Buch an einem blau-gelben Leseabend im Pfarrsaal St. Stephan in Amstetten vor.

Begrüßt von Pfarrer Peter Bösendorfer, eingeleitet von Dr. Charlie Bader und beobachtet von etwa 110 Augen und Ohren lauschte der gut gefüllte Saal der Bühnenfassung des Ukrainian Spirit.

 

Zahlreich vertreten war diesmal auch die ukrainische Community mit Menschen aus Amstetten (bzw. aus Kyjiw, Melitopol, Dnipro und Cherson) und eine ukrainische Delegation aus Wien.

Der zurückgekehrte Sohn der Stadt Amstetten las aus den Kapiteln: Die Lada-Rallye, Ihors Tränen, Brennendes Holz, Kette bringt Sägen, Nataljas Lichtsalon und Stiller Alarm in Mariupol. 

 

Friedrich "Fritz" Zindler stellte dem Auditorium auch einige Prunkstücke aus dem musikalischen Nachlass des pensionierten DJ Prutsky vor: Muzyka Dyka von VV, Ja ne ponyala von Serdjutschka und Chatschaturjans Spartacus Adagio. Nicht zu vergessen auch die ukrainische Reservehymne Oi u lusy. In der Pause und nach Ende der Lesung fanden sehr berührende Gespräche zwischen Ukrainerinnen und Ukrainerinnen mit dem Autor statt, Bücher wurden von ihm signiert, immer mit dem kleinen, aber wichtigen Zusatz: Ukraina peremoshe, die Ukraine wird siegen!

 

In der Spenden-Urne sammelten sich vierhundert Euro, die unser Verbindungsmann nach Uschhorod/Westukraine, Michael Wagner vertrauensvoll an die dortige Filiale der Caritas transferieren wird. Wir freuen uns auf ein Echo aus Uschhorod und werden dieses auf dieser Webseite demnächst präsentieren.

 

Besonderer Dank geht an:

Die Pfarre St. Stephan mit Pfarrer Peter Bösendorfer und Personal des KAB, Dr. Charlie Bader, Silke Köstenberger (Bücherstand), Michael Wagner und Helga Berger (Koordinatorin  der "Amstettner VIP Delegation :-)".

 

Ukraina permemosche!

 

 

 

ukrainian spirit в Амштеттені

Перекладено за допомогою ChatGPT

 

Було вже саме на часі нарешті порадувати і Амштеттен Ukrainian Spirit. 18 жовтня це сталося. Blokpost.net та Фрідріх Ціндлер представили книгу під час вечора читання в синьо-жовтих тонах у парафіяльній залі Святого Стефана в Амштеттені.

Зустрів гостей пастор Петер Бьозендорфер, вечір розпочав доктор Чарлі Бадер, а близько 110 уважних очей та вух слухали сценічну версію Ukrainian Spirit у майже повністю заповненій залі.

Цього разу також була широко представлена українська громада – мешканці Амштеттена (або Києва, Мелітополя, Дніпра і Херсона), а також українська делегація з Відня.

 

Син міста Амштеттен, який повернувся, читав уривки з розділів: Ралі на Ладі, Сльози Ігора, Палаюче дерево, Ланцюг приводить пилки, Наталіїне світлове ательє та Тихий тривога в Маріуполі.

 

Фрідріх "Фріц" Ціндлер також представив аудиторії кілька перлин з музичної спадщини пенсіонера-диск-жокея Прюцького: Musyka Dyka від VV, Ja ne ponyala від Сердючки та Адажіо Спартака Хачатуряна. Не можна не згадати також і резервний гімн України "Ой у лузі". Під час перерви та після читання відбулися дуже зворушливі бесіди між українцями та автором, а книги були підписані ним із маленьким, але важливим додатком: "Україна переможе!"

 

У благодійному контейнері зібрано 400 євро, які наш контактна особа в Ужгороді/Західна Україна, Міхаель Вагнер, передасть у місцеве відділення Карітасу з повною довірою. Ми з нетерпінням чекаємо на відгук з Ужгорода і незабаром опублікуємо його на цьому вебсайті.

Особлива подяка:
Парафія Святого Стефана з пастором Петером Бьозендорфером і персоналом KAB, доктор Чарлі Бадер, Сільке Кьостенбергер (книжковий стенд), Міхаель Вагнер і Гельга Бергер (координаторка "VIP-делегації Амштеттена :-)"

 

Україна переможе!

stephen kotkin vs. die unwahrheit

Стівен Коткін проти неправди

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

16. Oktober 2024

 

Interessant zu sehen, wie Stephen Kotkin, US-Historiker russischer Abstammung, seinem Gastgeber Lex Friedman, ukrainisch-stämmiger US-Vlogger, durch die Blume mitteilt, was empirisch nachweisbare Wahrheit ist und was Unterwasser-Narrative aus Orklandia sind. Friedman, ein sich Geopolitik-Kompetenz anmaßender Adorant der außenpolitischen Realisten lädt gerne Hinz und Kunz in seine Youtube-Show ein, um, wie er meint, der Free Speech Idee (noch mehr?) Raum zu geben. 

 

Da tauchen dann Gestalten wie der greise Oliver Stone (US-Regisseur) auf und zelebrieren vor aller Welt ihr ganz persönliches Stockholm-Syndrom mit Putler. Oder Leute wie John J. Mearsheimer, geopolitischer Ultra-Realist (die Kissinger-Schule!) und Zyniker vor dem Herrn, Apologet der Wahrheitsverdreher und Pseudohistoriker, die es unter ihrer Würde finden, sich tatsächliche Kompetenzen über Geschichte und Politik des ostslawischen Raums anzueignen BEVOR sie öffentlich über solche Themen schwadronieren, oft bar jeder nachweisbaren Fakten und mit klar erkennbarem Spin zugunsten des imperialistischen Moskowiten. 

 

Verbunden im Geiste mit Noam Chomsky, ein ehemals  verdienter Kritiker des Globalismus, mittlerweile schwer abgedriftet zu den Zynikern unter der akademischen Elite, festgefroren in anti-amerikanischen Stereotypen, in menschenfeindlicher Täter-Opfer-Umkehr und völlig unfähig (oder: unwillig), nur irgend Empathie für das vor aller Augen überfallene Land (die Ukraine) zu zeigen. Stephen Kotkin schools them all, könnte man es auf Anglosächsisch formulieren. Platzierte man neben Kotkin dann noch Timothy Snyder, dann wäre der akademische und ethisch-moralische Kantersieg wohl überdeutlich!

 

Aber zurück zu Stephen Kotkin: In wenigen Minuten zerlegt er in diesem Video die Mär vom unausweichlich autoritären Schicksal der Russen und ihre Bestimmung als Zielscheibe der pösen NATO. Kotkin erklärt exakt, dass die Russländische Föderation (RF) (bzw. die SU) eine ganze Reihe von internationalen Verträgen unterschrieben - und gebrochen hat. Und er tritt der uralten Opferrolle der Russen entgegen, indem er sagt, dass bereits im 17. Jahrhundert (herauf bis in die rezente Gegenwart) nicht irgendein mystisches Schicksal die Russen dazu gezwungen hat, ihre Bevölkerung zu versklaven und in jeder Hinsicht übelst zu behandeln.

 

All das seien bewusste politische Entscheidungen der jeweiligen russischen oder sowjetischen Führung gewesen. Bewusste Entscheidungen, vor deren Verantwortung man sich in der RF aber bis heute drücke und lieber Feindbilder, Gott oder das besondere auserwählte Schicksal der Russen vorschiebe. 

 

16 жовтня 2024 року

 

Стівен Коткін проти неправди

Перекладено за допомогою ChatGPT

 

Цікаво спостерігати, як Стівен Коткін, американський історик російського походження, дипломатично натякає своєму ведучому Лексу Фрідману, американському влогеру українського походження, на те, що є емпірично підтвердженою правдою, а що — підводними наративами з Оркляндії.

 

Фрідман, який претендує на компетенцію в геополітиці, охоче запрошує різних гостей до свого YouTube-шоу, щоб, на його думку, дати ще більше простору ідеї свободи слова.

 

Так у програмі з’являються такі персонажі, як старіючий Олівер Стоун, американський режисер, який демонструє на весь світ власний варіант стокгольмського синдрому з Путлером. Або, наприклад, Джон Дж. Міршаймер, геополітичний ультрареаліст (школа Кіссінджера!), цинік до мозку кісток, апологет перекручування фактів і псевдоісториків. Такі, як він, вважають нижче своєї гідності здобути реальні знання про історію та політику східнослов’янського регіону, перш ніж публічно просторікувати на ці теми, часто ігноруючи докази і з чітким нахилом на користь імперіалістичної Москви.

 

Ідеологічно з ними солідарний Ноам Чомскі — колись заслужений критик глобалізму, який нині остаточно скотився до цинізму серед академічної еліти. Він завмер у своїх антиамериканських стереотипах, практикує людиноненависницьке перевертання ролей жертви й агресора і демонструє цілковиту неспроможність (або небажання) проявити бодай крихту емпатії до країни, яка на очах усього світу зазнала нападу — України. Stephen Kotkin schools them all, як сказали б англомовні. А якби поряд із Коткіним поставити ще й Тімоті Снайдера, то академічна та етично-моральна перевага була б просто приголомшливою!

 

Але повернемося до Стівена Коткіна. За кілька хвилин у цьому відео він розвінчує міф про неминуче авторитарне «призначення» росіян і їхню роль «жертви» злої НАТО. Коткін чітко пояснює, що Російська Федерація (або СРСР) підписала цілу низку міжнародних договорів — і порушила їх.

 

Він також виступає проти давнього міфу про росіян-жертв, наголошуючи, що вже у XVII столітті (і до наших днів) не було ніякої містичної долі, яка змушувала росіян поневолювати власний народ і жахливо до нього ставитися.

Усе це, за словами Коткіна, були свідомі політичні рішення російського чи радянського керівництва. Свідомі рішення, відповідальності за які в Російській Федерації й досі уникають, натомість воліють вигадувати ворогів, покликатися на Бога чи на нібито особливе обране призначення росіян.

was ich der ukraine wünsche (1)

ЧОГО Я БАЖАЮ УКРАЇНІ (1)

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

 

WAS ICH DER UKRAINE WÜNSCHE

13.10.2024

 

Hier das Gespräch mit der Ukraine, das ich letzte Nacht im Traum geführt habe.

 

FZ: Wie geht es dir, meine liebe Ukraine?

UA: (Holt seeeehr tief Luft) Nun. Wir atmen.

FZ: Und ihr seid noch immer nicht gestorben! So wie es in eurer Hymne heißt.

UA: (Lächelt, dankbar wie mir scheint). Nun ja …

FZ: Darf ich dir sagen, dass ich sehr sehr stolz auf euch bin?

UA: Wir wissen das.

FZ: Ach ja?

UA: Natürlich, wir haben deine Aktivitäten und die deiner Freunde beobachtet.

FZ: Dann habt ihr also auch das Buch gelesen?

UA: Na was denkst du denn? Schließlich befinden sich seit Dezember 2023 sieben Exemplare des Ukrainian Spirit in der Ukraine. Selenskij hatte noch keine Zeit, es zu lesen, aber zwei seiner Mitarbeiterinnen haben es gelesen. In aller Stille. Sie waren gerührt, haben geweint und sich am Ende sehr gefreut. Eine Handvoll Germanistik-Studentinnen in Lwiw haben es auch schon gelesen – und es weitergereicht an ihre Kolleginnen an anderen Germanistik-Unis in anderen ukrainischen Städten, darunter Mykolaiv, Sumy, Charkiw.

FZ: (ist kurz perplex). Wirklich?

 

UA: Ja. Friedrich. Sag, warum hast du dieses Buch eigentlich geschrieben?

FZ: (Seufzt, zuerst ernst, dann mit einem seligen Lächeln) Nun, der Gedanke war: ihr habt mir so viel geschenkt, so viel gezeigt, so viel geholfen auf meinen Reisen bei euch …

UA: Nu …

FZ: Nu, ich hatte tausende Bilder, hunderte selbst erlebte Videos im Kopf. Ich dachte mir: Das darf ich auf keinen Fall für mich allein behalten. Ich muss und will es teilen. Und dann: Ich will nicht in die Kiste hüpfen ohne es geteilt zu haben. Also musste ich ein Buch schreiben. Das tat ich dann auch, vier Jahre lang. Das Resultat war das Buch Ukrainian Spirit – erzählte Roadmovies aus der Zeit vor dem Krieg.

UA: Ein Kamikaze-Buch sozusagen.

FZ: Hm. Nein.

UA: Was dann?

FZ: Es ist mein persönliches Dankeschön an euch, an die Ukraine. Eure Idee, von der ihr ja selbst nicht so recht wusstet bis 2022, euer Blick, euer Umgang mit dem oft schwierigen Leben, eure emotionale, freundliche Individualität, eure unglaubliche Kreativität, euer Wille, sich Freiheiten immer wieder zu erkämpfen, gegen alle inneren und äußeren Widerstände … Das alles hat mich schon lange vor 2014, vor 2022 stark beeindruckt. Und mich dazu gebracht, immer wieder zu euch zu fahren. Dieser Dank war ja ohnehin das Mindeste, was ich euch geben wollte.

 

UA: Aha. Und was noch?

FZ: Nun, seit 2014 und noch viel mehr seit 2022 geht es mir natürlich darum, meinen Teil dazu beizutragen, dass Menschen, die ich erreiche begreifen und erleben, dass die Ukraine etwas ganz Besonderes ist – und natürlich, dass sie nicht Russland ist.

UA: Ukrainian Spirit ist aber kein Kriegs-Buch, sagst du.

FZ: Richtig, der Untertitel verrät es: Erzählte Roadmovies aus der Zeit VOR dem Krieg.

UA: Und der Angriffskrieg der Russen seit dem 24. Februar 2022?

FZ: Es ist kein Kriegsbuch. Die Geschichten stammen alle aus der Zeit von 2003 bis 2022. Aber es gibt zu jedem Kapitel einen Kommentar aus dem Jetzt und da wird der Krieg natürlich nicht ausgeblendet. Aber klar im Vordergrund stehen die positiven, kreativen, bunten Qualitäten der Ukraine. Durch die Geschichten erfährt man, wo die Ukraine herkommt, wie sie tickte und tickt. Und warum man sie näher kennenlernen sollte.

 

UA: Auf deiner Website ist ja auch viel Musik aus der Ukraine zu finden. Warum ist dir das wichtig?

FZ: Weil diese Musik ein ganz wichtiger Bestandteil des Ukrainian Spirit ist. Das war schon bei meiner ersten Reise 2003 so und es hat sich mit den Jahren verstärkt, es wird immer purer. Klassik, uralte Volksmusik, Pop, Rock, Rap, bis zu House, Techno, DNB, alles …

UA: Wann warst du das letzte Mal bei uns?

FZ: Im Jänner 2022, in Poltawa, Kyjiw und Lwiw. Drei Wochen vor Beginn der Invasion durch die Kazapy.

UA: Friedrich, vielleicht ist es unbescheiden. Aber: darf ich mir von dir etwas wünschen?

FZ: Nur zu.

UA: Ich wünsche eine auf Englisch übersetzte Version deines Buchs Ukrainian Spirit. Mehr Menschen in vielen Ländern der Welt sollten dieses Buch lesen.

FZ: Ja, das ist ohnehin mein Plan. Es erfordert Zeit, sich darum zu kümmern. Und natürlich Geld.

UA: Hiermit erfolgt der Anruf an alle, die das ermöglichen wollen. Wir brauchen eine englischsprachige Übersetzung des Ukrainian Spirit! Bald! Wo sind die Sponsoren, Donatoren, Ermöglicher?

FZ: Ich nehme das gerne in Angriff, sobald ich kann.

 

UA: Was wünschst du mir, uns also? Außer dem Buch auf Englisch?

FZ: Ich wünsche euch einen baldigen, vor allem aber gerechten und dauerhaften Frieden. Noch mehr an Selbstermächtigung und deutlich weniger an Abhängigkeiten von weit entfernten und wankelmütigen Unterstützern. Ich wünsche euch einen unglaublich rasch und nachhaltig voranschreitenden Wiederaufbau und eine Bewältigung der Reste interner Altlasten. Ehre der Ukraine! Slawa Ukrainy!

UA: Herojam slawa. Dusche djakuju.

FZ: Danke für diesen Traum.

 

 

 

ЧОГО Я БАЖАЮ УКРАЇНІ 

Переклад: Google

13.09.2024

 

Ось розмова з Україною, яку я мав уві сні минулої ночі.

 

FZ: Як справи, моя рідна Україно?

UA: (Дуже глибоко вдихає) Ну. Ми дихаємо.

FZ: А ти ще не вмер! Так само, як написано у вашому гімні.

UА: (Усміхається, як мені здається, вдячно). добре...

FZ: Чи можу я сказати вам, що я дуже, дуже пишаюся вами?

UA: Ми це знаємо.

FZ: А так?

UA: Звичайно, ми стежили за вашою діяльністю та діяльністю ваших друзів.

FZ: Ви теж читали книгу?

UA: Ну, як ти думаєш? Нарешті сім примірників Ukrainian Spirit перебувають в Україні з грудня 2023 року. Зеленський ще не встиг прочитати, але двоє його колег прочитали. У всій тиші. Вони були зворушені, плакали і були дуже щасливі в кінці. Кілька студентів-германістів у Львові вже прочитали її – і передали своїм колегам з інших германістичних університетів в інших містах України, зокрема в Миколаєві, Сумах і Харкові.FZ: (ненадовго збентежений). справді?

 

UA: Так. Фрідріху, чому ти насправді написав цю книгу?

FZ: (Спочатку серйозно зітхає, потім з блаженною посмішкою) Ну, думка була така: ти мені так багато дав, так багато показав, так багато допоміг мені в моїх подорожах з тобою...

UA: Ну...

FZ: Ну, в моїй голові були тисячі фотографій і сотні відео про себе. Я подумав про себе: я ніяк не можу тримати це в собі. Я повинен і хочу цим поділитися. І потім: я не хочу стрибати в коробку, не поділившись нею. Тому мені довелося написати книгу. Я робив це чотири роки. Результатом стала книжка «Український дух» — розказане передвоєнне роуд-муві.

UA: Книга-камікадзе, так би мовити.

FZ: Хм.

UA: Що тоді?

FZ: Це моя особиста подяка вам, Україні. Ваша ідея, про яку ви самі не знали до 2022 року, ваш погляд, ваш спосіб справлятися з часто важким життям, ваша емоційна, доброзичлива індивідуальність, ваша неймовірна креативність, ваша прагнення боротися за це знову і знову, проти всього внутрішнього і зовнішній опір  ... Все це справило на мене сильне враження задовго до 2014 року, до 2022 року. І змусив мене повертатися до тебе знову і знову. Ця подяка була найменшим, що я хотів тобі сказати.

UA: Ааа. А що ще?

FZ: Ну, з 2014 року і тим більше з 2022 року я, звичайно, прагнув зробити свій внесок у те, щоб люди, до яких я звертаюся, зрозуміли та відчули, що Україна є чимось дуже особливим - і, звичайно, що це не Росія.

 

UA: Але Ukrainian Spirit — це не книга про війну, скажете ви.

FZ: Правильно, підзаголовок видає: розказані роуд-муві ДОвоєнного часу.

UA: А російсько-загарбницька війна з 24 лютого 2022 року?

FZ: Це не книга про війну. Усі історії походять із періоду з 2003 по 2022 рік. Але до кожного розділу є коментар із теперішнього часу, і, звичайно, війна не ігнорується. Але позитивні, креативні, колоритні якості України однозначно на першому плані. Через оповідання дізнаєшся, звідки походить Україна, як вона цокає і цокає. І чому варто познайомитися з ними ближче.

 

UA: На вашому сайті також багато музики з України. Чому це важливо для вас?

FZ: Тому що ця музика є дуже важливою частиною українського духу. Так вже було під час моєї першої поїздки в 2003 році, і з роками воно збільшувалося, воно ставало дедалі чистішим. Класика, старовинна народна музика, поп, рок, реп, аж до хауса, техно, DNB, все...

 

UA: Коли ти востаннє був у нас?

FZ: У січні 2022 року в Полтаві, Києві та Львові. За три тижні до початку вторгнення Казапи.

UA: Фрідріху, можливо, це нескромно. Але: чи можу я чогось від вас побажати?

FZ: Давай.

UA: Я б хотів переклад вашої книги Ukrainian Spirit англійською мовою. Більше людей у багатьох країнах світу повинні прочитати цю книгу.

FZ: Так, це мій план. Щоб доглядати за ним, потрібен час. І звичайно гроші.

UA: Це заклик до всіх, хто хоче зробити це можливим. Нам потрібен англійський переклад Ukrainian Spirit! Скоро! Де спонсори, донори, спонсори?

FZ: Я хотів би взятися за це якомога швидше.

 

UA: Що ти бажаєш мені, нам? Окрім книги англійською?

FZ: Я бажаю вам якнайшвидшого, але перш за все справедливого і міцного миру. Навіть більше саморозширення та значно менша залежність від далеких і мінливих прихильників. Я бажаю вам неймовірно швидкої та сталої реконструкції та подолання внутрішніх проблем спадщини, що залишилися. Честь Україні! Слава Україні!

UA: Героям Слава. Дуже дякую.

FZ: FZ: Дякую за цю мрію. І для розмови.

das war der salon margareten (12.10.24)

 

  Friedrich Zindler las am 12.10.2024 aus dem Buch „Ukrainian Spirit“ die berührende Geschichte über seine zufällige Bekanntschaft mit dem greisen ukrainischen Operntenor Ihor im ostukrainischen Charkiw. Er schilderte seinen persönlichen Zugang zur Ukraine und ihren Menschen und warum er überzeugt ist, dass der von ihm schon lange vor dem Krieg entdeckte Ukrainian Spirit das aktuelle und künftige Vitamin C der Ukraine ist und sein wird.

   Das erlesene Publikum nahm regen Anteil und brachte spannende, neue Fragen in die Diskussion ein, sodass der Abend von intensivstem Zuhören und persönlichem Interesse aneinander geprägt war.

   Nicht zuletzt wurde das von der Gastgeberin, der Salon-Löwin Judith Wolfsberger und dem überaus charmanten Ambiente im Salon Margareten, aka Writers Studio Wien ermöglicht. Dank an alle!

 

Fotos: Writers Studio Wien

Це був Салон Марґаретен (12.10.24).

Фрідріх Ціндлер 12 жовтня 2024 року зачитав з книги «Ukrainian Spirit» зворушливу історію про свою випадкову зустріч із літнім українським оперним тенором Ігорем у східноукраїнському Харкові. Він поділився своїм особистим баченням України та її людей і розповів, чому вважає, що відкритий ним задовго до війни Ukrainian Spirit є і буде нинішнім і майбутнім «вітаміном С» для України.

 

Вибрана аудиторія активно брала участь, ставила захоплюючі й нові запитання, що зробило вечір насиченим увагою та щирим інтересом один до одного. Особливу атмосферу забезпечили господиня заходу, «салонна левиця» Юдіт Вольфсбергер, та надзвичайно чарівне оточення Салону Маргаретен, також відомого як Writers Studio Wien. Дякуємо всім!

tramvajs und kwass in liepaja (LV)

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

 

09. Oktober 2024

 

Zeit für eine kleine Sommer-Reprise.

Liepaja im August: endlose Strände, der Horizont räkelt sich in rasenden Wattewolken, Silhouetten von großen und sehr großen Kähnen weit draußen. Dahinter vermeint man die Schweden winken zu sehen. Diese besondere Fähigkeit stellt sich aber erst nach dem dritten Krügerl Tramvajs-Bier ein. Mit Absinth geht es auch, murmelt mein Strandnachbar, ein leichenblasser Finne aus Lappeenranta.

 

Möwen kreisen ständig über dem geflochtenen Gestühl des Liepaja Beach Cafe. Bestellt man nur Flüssiges, dann bleibt es beim Kreisen. Erdreistet sich ein Strandgast aber, Essbares zu ordern, so ist mit Präzisionsattacken dieser gefiederten Drohnen zu rechnen. Der Finne und ich meditieren soeben tief versunken Richtung Schweden, als am Nebentischchen hysterisches Gekreische anhebt.

 

OMG! Eine Möwe versucht sich, den Sonnenhut der blonden, drallen Litauerin mit den neonroten Sonnenbrillen zu krallen. Das ist natürlich nur ein Ablenkmanöver. Denn der andere Vogel hat schon die ganze Pizza im Schnabel und schickt sich an, damit sofort wieder abzuschwirren. Die brünette Begleiterin der litauischen Sonnenhutbesitzerin ist in Panik aufgesprungen und brüllt den armen glatzköpfigen Kellner an. Der ist ohnehin schon im Begriffe, diese respektlosen lettischen (oder doch russischen?) Geier mit einem langen Besen zu vertreiben. Es gelingt. Die Panik ebbt ab. Die Damen bleiben hungrig und fächeln ihrem erröteten Teint kühle Luft zu …

 

Der Finne leert ohne die geringste Mimik seinen dritten Absinth. Ich mein drittes Tramvajs. Der livrierte Glatzkopf schenkt uns einen fragenden Blick. Lappeenranta nickt ihm und mir zu.

Ein auffällig verrosteter Kutter robbt über den jetzt gerade total silbern schimmernden Meeresrand. Die Sonne hat Rauchpause. Der Mond macht sich für den Abend zurecht.

 

Liepaja, Lettland 2024

 

 

Трамвайс і квас у Лієпаї (LV)

 Перекладено за допомогою ChatGPT

 

 

Час для невеличкої літньої репризи.

 

Лієпая в серпні: нескінченні пляжі, горизонт пливе в швидкоплинних ватяних хмарах, силуети великих і дуже великих човнів далеко в морі. За ними, здається, можна побачити, як шведи махають рукою. Але ця особлива здатність проявляється лише після третього келиха пива «Трамвайс». Абсент теж підходить, бурмоче мій сусід по пляжу, блідий фін із Лаппеенранта.

 

Мартіни постійно кружляють над плетеними кріслами кафе на пляжі Лієпаї. Якщо замовити лише напої, то вони продовжують кружляти. Але якщо хтось із пляжників наважиться замовити їжу, варто очікувати на точні атаки цих пернатих дронів. Фін і я саме медитуємо, поринувши в думки про Швецію, коли за сусіднім столиком починається істеричний крик.

 

О Боже! Мартін намагається зняти сонцяхисний капелюх із голови білявої литовки з неоново-червоними сонцезахисними окулярами. Це, звичайно, лише відволікаючий маневр. Інша пташка вже тримає в дзьобі всю піцу і збирається миттєво з нею зникнути. Брюнетка, супутниця власниці капелюха, в паніці зривається на ноги і кричить на бідного лисого офіціанта. Той вже й так збирається прогнати цих зухвалих латвійських (чи то російських?) хижаків довгою мітлою. Йому це вдається. Паніка стихає. Дами залишаються голодними і обмахують свої почервонілі обличчя прохолодним повітрям.

 

Фін спорожняє третій келих абсенту, не змінивши жодного виразу на обличчі. Я допиваю третє пиво «Трамвайс». Лисий офіціант кидає нам запитальний погляд. Лаппеенранта киває йому і мені у відповідь.

Ризький ржавий човен повзе вздовж краю моря, що зараз набув сріблястого відтінку. Сонце пішло на перекур. Місяць готується до вечора.

how are you, mister dj?

Якщо ви хочете прочитати текст у перекладі українською мовою, будь ласка, прокрутіть вни.

 

17. September 2024

 

DNB DJ-IKONE

ANATOLIJ TAPOLSKY 

beim Burning Man Festival in Nevada/USA

 

Youtube zum Frühstück. Ukrainische Vibes wirken sich immer belebend auf Puls, Blutdruck und Psyche aus. Heute, genau heute suchte der YT-Zufallsgenerator auf Basis des über meine Vorlieben generierten Algorithmus etwas ganz besonders Schönes aus: den Mitschnitt eines DJ-Acts des ukrainischen Drum and Bass Gurus Anatolij Tapolsky – und zwar am amerikanischen Burning Man Festival in der Wüste von Black Rock in Nevada. Man beachte folgendes bei diesem etwa einstündigen Video:

 

Das aus dem Off kommende Intro, englische Damenstimme, tiefgehende Worte …

Thema: das oft so dahin gesagte How are you? – I`m fine (oder eben die deutsche Entsprechung).

Deep Drill: was aber, wenn einer auf die Frage How are you? mit I`m fine antwortet und dies aber NICHT oberflächlich meint, nicht gedankenlos. Nein, im Gegenteil. Der Antwortende, sagen wir, ein Ukrainer, dessen Lage aktuell naturgemäß eine ernste sein muss, dieser Ukrainer meint es ernst mit seiner Antwort. Ja, die Lage ist ernst, aber sie muss bewältigt werden. Und so sagt er also I´m fine, weil es wirklich so ist und weil er diese Affirmation braucht, um klar zu kommen inmitten des tobenden Wahnsinns. Und er kommt klar. Sie kommen klar. I`m fine. We are fine!

 

Der Westler sagt zu seinem vis-a-vis: Ich glaube, ich hab was an den Ohren. Antwort des vis-a-vis: nein, du bist nur mental völlig verfettet. Daraufhin könnte gut und gerne ein solider Streit ausbrechen, aber darum geht es hier nicht. Es geht um gelebte Resilienz unter Extrembedingungen.

Ach ja – da ist dann noch die Raum-Installation hinter DJ Tapolsky im Video, die Riesenlettern in 3D, welche die Worte I`m fine zeigen. Sie wurden zusammengefügt aus hunderten Orts- und Verkehrsschildern, allesamt von Kugeln zersiebt, in die USA, nach Nevada exportiert aus Cherson, Bahmut, Butscha …

 

Ist das nicht schrecklich? Ja, ist es. Aber es kann gesund sein für den westlichen Mentalkörper, wenn er nicht wegschaut, sondern sich stellt.

Schauen wir also nicht weg, schauen wir es uns an – dieses Video von Herrn Tapolsky macht es ohnehin leicht. Wie geht es Ihnen, Herr Tapolsky? Are you fine?

 

Darauf Tapolsky: Tак, у мене все добре! (=Yep, I`m fine) 

 

 

 

Як справи, містер DJ?

DNB-ДЖ-ІКОНА АНАТОЛІЙ ТАПОЛЬСЬКИЙ

на фестивалі Burning Man в Неваді/США

 

Перекладено за допомогою ChatGPT

 

17 вересня 2024 року

 

YouTube за сніданком. Українські вібрації завжди позитивно впливають на пульс, кров'яний тиск і психіку. Сьогодні, саме сьогодні, YT-алгоритм, заснований на моїх уподобаннях, підібрав щось особливе: запис DJ-сету українського Drum and Bass гуру Анатолія Тапольського на американському фестивалі Burning Man у пустелі Блек-Рок в Неваді. Варто звернути увагу на наступне в цьому приблизно годинному відео:

Офлайн-інтро: англійський жіночий голос, глибокі слова... Тема: часте і майже автоматичне "Як справи?" – "Все добре" (або його відповідник у німецькій мові).

 

Глибоке занурення: а що, коли хтось на питання "Як справи?" відповідає "Все добре", але це не поверхнева відповідь, не просто так. Ні, навпаки. Людина, скажімо, українець, чия ситуація зараз, природно, серйозна, відповідає щиро. Так, ситуація важка, але її треба долати. І тому він каже "Все добре", бо це насправді так, і ця афірмація потрібна йому, щоб впоратися зі шаленством, що оточує. І він справляється. Вони справляються. "Все добре". Ми в порядку!

 

Західна людина каже своєму співрозмовнику: "Мені здається, що у мене проблеми зі слухом". Відповідь співрозмовника: "Ні, ти просто ментально повністю зажирів". Після цього може спалахнути солідна суперечка, але не про це йдеться. Йдеться про те, як жити у стійкості в екстремальних умовах.

 

О, і ще — інсталяція на фоні за спиною у DJ Тапольського на відео: величезні 3D літери з написом "I'm fine". Вони зроблені з сотень дорожніх та вуличних знаків, усі з дірками від куль, привезених до США, до Невади з Херсона, Бахмута, Бучі...

Чи це не жахливо? Так, це жахливо. Але це може бути корисно для західного ментального здоров'я, якщо не відводити погляд, а зустрітися з цим віч-на-віч.

 

Тож не будемо відвертатися, а подивімося. Це відео пана Тапольського допоможе. Як у вас справи, пане Тапольський? Are you fine?

На що Тапольський відповідає: "Так, у мене все добре!"

die luft ist nicht draussen

9. September 2024

 

Am Herzen rüttelnde, dem Leser mächtig  in ihren Bann ziehende, mutige, zutiefst persönliche Essays der seit 2010 in Wien lebenden Ukrainerin Tanja Maljartschuk. Große Empfehlung!

not ignorant, but resistant to the truth ...

9. August 2024

 

Es ist hoch an der Zeit, einen unserer Hofberichterstatter, vulgo Youtube-Vlogger vor den Vorhang zu holen. Vlad Vexler, geboren in der RF, seit seiner Jugend in England lebend, serviert Woche für Woche philosophisch grundierte Analysen (Vlad ist ja Philosoph) des Geschehens im Kolonialkrieg der Russen gegen die Ukrainer.

 

Manchmal scheint er die Entwicklungen vom Mond aus zu betrachten (nüchtern, analytisch, kühl), mal seziert er die gruppendynamischen Pathologien  im Kreml, dann wieder geht er mit der Apathie der russischen Bevölkerung hart ins Gericht (They are not ignorant to the truth, they are RESISTANT to the truth). Vlad Vexler weiß, wovon er spricht. Seine zunächst manchmal sehr gewagt anmutenden Thesen steuern immer auf einen analytischen Kern zu, dem er mit glasklarer Logik zu Leibe rückt. Am Ende staunt man, wie schlüssig seine Argumente sind.

 

Übrigens: Vlad begrüßt seine Online-Community immer mit "Hello, beautiful community!". Ja, ich hielt das für einen Manierismus, eine überzogene Pose. Aber: ich hatte unrecht. Ich musste feststellen, dass Vlad großen Repekt vor seinen Sehern hat und DAHER diese Anrede wählt. Besonders gelungen ist notabene sein Vlog vom 9. August.

die 95-jährige kerzen-partisanin

6. August 2024

 

Memes aus der Ukraine. Ukrainian Spirit at work:

Diese 95-jährige Uroma ist nicht alt und nicht krank genug, um nicht ihrer Tochter zu helfen. Diese, selbst um die siebzig Jahre alt, produziert seit über einem Jahr Kerzen für die ukrainischen Soldaten in den manchmal staubigen, manchmal nass-kalten, aber immer gefährlichen Schützengräben. Tausende Kerzen aus Konservendosen, Karton und Wachs haben die beiden Homeoffice-Partisanen schon produziert und geliefert. Die winzige Wohnung wurde zur Werkstatt (wie man im YT-Video ab 00:25:25 sieht).

Manche nennen diese Arbeitsgemeinschaft von Oma und Uroma aktive Resilienz, andere bezeichnen es schelmisch als Upcycling Offline, wieder andere (so wie wir) finden, dass es an prominenter Stelle irgendwann in den Meme-Almanach der Ukraine platziert werden sollte.

(Auf das Bild klicken oder den Link verwenden, das Uroma-Video beginnt bei 25 min 25 Sek des Jake-Broe Vlogs:)

Ukraine Destroyed Russia's Submarine... Again... (youtube.com)

BALTEn mag man eben

 

13. Mai 2024

Drei Staaten, die im "Westen" immer zu den so genannten Balten eingedampft werden. Wozu haben wir eigentlich die Esten, Letten und Litauer in der EU, in der NATO?

In den 2010ern waren sie unsere ökonomischen Tiger, seit 2014 und noch mehr seit 2022 sind sie geopolitisches Fieberthermometer, Machbarkeits-Werkstatt und Spezialisten für politische und militärische Imprägnierung gegenüber dem giftigen moskowitschen Borkenkäfer, der seit 2 Jahren die Ukraine zu fressen versucht und gleichzeitig seine aggressiven Säfte gegen Moldawien, Georgien, Finnland - und gegen die Balten - verspritzt. 

 

Pro Kopf und Einwohner sind die Esten und Letten ganz vorne, wenn es um militärische Spenden für die Ukraine geht. Die Litauer exponieren sich in EU, OSZE und UNO maximal, um den wild gewordenen Tankwart und seine Mafia auf Distanz zu halten. In Vilnius ist auf dem höchsten Gebäude der Stadt kilometerweit zu lesen: "Putin - The Hague waits for you."

 

Problem-Bewusstsein, Realitätssinn UND solidarische rasche Lösungen, dafür kämpfen heute, 2024, im dritten Jahr des Krieges, die Balten. Die Esten, Letten und Litauer zeigen Haltung. Wir auch ?

 

Merke von Nord nach Süd und alphabetisch:

Estland - Lettland - Litauen.